Дуже люблю гумор. Він продовжує життя і вносить барви у річеньку буденності. Багато насолоди і сміху я беру з журналу «Дніпро» Хочу поділитись своїм улюбленим : У ювелірний магазин забрів якось Микита, задумавшись (бо йшов один), а не щоб щось купити. До нього й каже продавець, Що звалася Іришка: «Звернітъ увагу, покупець, - у нас сьогодні знижка. Відсотків цілих двадцять п'ять ви зекономте нині, я раджу вам кулон придбать в презент своїй дівчині» «Нормальна знижка - справді так», - Микита аж зітхае i додає враз сумно так: «Та дівчини не маю». Іришка дівчина була самотня та кмітлива, тож зразу в наступ i пішла: «Цеж як таке можливо? Ви гарний в профілі i у фас, нечоловік, а мрія, чом дівчини нема у вас, ніяк не зрозумію?» Микита зовсім засмутнів, став темним, як хмаринка: «Я б мати дівчину хотів -Не дозволяе жінка!»
Вчера с мужем стоим в зоопарке у вольера с обезьянами. В вольере папа-обезьян, мама-обезьяна и обезьянята разного возраста. Муж: - А знаешь, почему у мамы-обезьяны такая попа красная? Я: - Почему? Муж: - Это она себя очень плохо вела, её муж по попе шлепал. Я: - Ах так! А знаешь, почему у папы-обезьяна такая морда красная? Муж (после буквально секунды раздумий): - За жену ему стыдно...
Сын торчит в интернете. Мать: — Сынок, иди кушать! Сын (не отрываясь): — Ща, мам, ща… — Иди быстро! Остынет! Сын встает от компа, мать, садясь на его место: — Повелся, юнец!